09 Жовтня 2026

Від стрічки до книжкової полиці: як соцмережі змінили українську літературу

Чи можливо сьогодні уявити молоду людину без свого смартфона? Це завдання не з легких, адже ґаджети займають значну частину нашого життя та побуту. Завдяки їм ми можемо вирішувати безліч питань, планувати дозвілля та знаходити однодумців у соцмережах. Фото десертів з кав’ярні, короткі ролики з подорожей, святкування іменин близьких, які побачить тітка із Канади, – це те, що найчастіше викладають у Instagram або Tiktok. Ми проводимо години, гортаючи стрічку, слухаючи думки незнайомців та дискутуючи стосовно різноманітних тем, які попадають у поле наших інтересів.

Завдяки цьому з’явилися спільноти, що фокусуються на певних тематиках, наприклад такі, як «BookTok». Ця спільнота набрала своєї популярності під час пандемії, коли люди шукали всі можливі способи продовжити спілкування в умовах ізоляції. В Україні «BookTok» набрав максимальної популярності у 2022 році. Під впливом повномасштабного вторгнення видавництва почали видавати велику кількість літератури, яка стала поштовхом до розвитку україномовної частини спільноти. Завдяки цьому ми почули про таких авторів як Катерина Самойленко, Олександр Мироненко, Ірина Грабовська та інші. Цих авторів об’єднує те, що вони просували свої книги у соцмережах, де їх бачила цільова аудиторія. Зокрема блогери, які створювали власний контент з відгуками на прочитане та підбірками рекомендацій.

Яскравим прикладом є популярність серії «Двоповня» Катерини Самойленко, яка з перших днів продажів стала хітом. Читачі зазначали, що авторка майстерно володіє словом, створює вишукані образи, гармонійно вплітає образи української міфології у текст і підіймає актуальні проблеми, зокрема політизацію релігії. У своїх соцмережах авторка поділилася, що для створення магічного світу вона цікавилася працями Геродота. Для мене ж пані Катерина була свого роду відкриттям, адже я вирішила купити її книги після фестивалю, де вона була запрошена як спеціальний гість. Те, як авторка розповідала про свою історію та із задоволенням відповідала на запитання залу, привернуло мою увагу, і я не змогла піти без новинок для власної бібліотеки.

Ще одним прикладом є Павло Дерев’янко. Його трилогія «Літопис Сірого Ордену» зараз не втрачає актуальності, адже події розгортаються у гетьманській Україні та охоплюють період національного відродження, що перетинається із нашим сьогоденням. У своїх відгуках читачі відмітили чудовий стиль автора, глибокі знання історії України, побуту, традицій та зброї, які притаманні тому часу. У абзаци з пригодами, стражданнями та масштабними подіями вплетені яскраві художні нариси природи та повсякденного життя. Наразі Павло Дерев’янко служить у «Азові» та з’являється у подкастах та фестивалях.

Також неможливо не згадати Євгенію Кузнєцову, що стала популярною завдяки історіям, які хапають за душу. Моє знайомство з творчістю пані Євгенії  розпочалося з книги «Спитайте Мієчку», яка викликала величезну кількість емоцій. Хоча ця історія побачила світ у 2021 році, свою популярність вона здобула пізніше. Завдяки простоті, життєвості та атмосфері книга підкорила багато читачів. Сюжет змушує нас повертатися у далеке дитинство, де бабуся пече пиріжки, можна бігати по безкраїм полям та відпочивати у яблуневих садах. Головні героїні хоч і виросли, але обставини змушують їх повернутися до сільської хати та бабусі, яка прийме своїх дівчат, не зважаючи на проблеми, які привели їх до неї. Ця книга заставила мене згадати літні канікули, коли єдиними переживаннями були чи насварить бабуся за брудний одяг і чи пустить завтра гуляти з друзями. Авторка змогла передати атмосферу, у якій зростало тисячі дітей, яка запам’ятовується на все життя. Хоча авторка менш активно просуває свої книги у соцмережах, це не зменшує їх популярності, адже Євгенія Кузнєцова вибудувала репутацію автора, чиї історії не потребують додаткової реклами.

Підсумовуючи, ми можемо сказати, що соцмережі давно перестали бути лише розвагою, вони стали повноцінним культурним середовищем. Саме там виникають спільноти типу «BookTok», виникають нові тренди, нові літературні тенденції, а молоді автори знаходять свою аудиторію. Також потрібно відмітити, що популяризаторами книг зараз стають не видавництва та реклама, а читачі, які пишуть відгуки, знімають відео та пропонують книги у читацьких клубах. Особливо актуальним це є для України, адже після повномасштабного вторгнення соцмережі допомогли сучасній українській літературі розширити ринок та залучити молодь до читання. Водночас потрібно пам’ятати, що соцмережі – це лише поштовх. Аудиторію може втримати лише якісний текст, тому такі автори, як Євгенія Кузнєцова, Катерина Самойленко та Павло Дерев’янко, є справжніми орієнтирами сучасної української літератури. Тож «BookTok» в Україні не є тимчасовим трендом, це зміна самого способу, як література знаходить свого читача.

Соломія Воляник

Інші статті