Коли люди запитують, як пройшов мій Еразмус, я розповідаю про історії, в які часто складно повірити, про людей, яких зустріла, про подорожі і завершую все впевненим: «Я досі не можу повірити, що це зі мною трапилося». Але часто не вистачає часу розказати про ті дрібниці або дуже значні речі, які формують твої погляди і цінності. Ти повертаєшся з Еразмусу і раптом під час сімейних зустрічей починаєш відстоювати речі, на які колись було байдуже. І дуже складно пояснити, що десь за тисячу кілометрів існує інша реальність, яка ніяк не дотична до звичайного життя.
Тюбінген
Маленьке містечко Тюбінген у Німеччині я згадуватиму з теплом завжди. Хоча мій перший день довелося провести ледь не на вулиці під проливним дощем, коли я провела 30 годин у дорозі зі своєю аномально великою валізою. Як виявилося, завідувач гуртожитку або, як ми всі казали, «hausmeister» кардинально відрізняється від образу пунктуального, серйозного німця. Заселили мене на 4 години пізніше від зазначеної години, а ще 20 хвилин той сивий пан доводив, що Львів – це Лемберг. Уже в останні дні я зрозуміла, що в нього такий гумор і насправді він дуже підтримує Україну. Тюбінгену знадобився всього один день, щоб виправити перше враження. Я завжди хотіла потрапити на програму обміну у велике місто, поки не пересвідчилася, що все навіть дуже навпаки. Це місто повністю заполонив університет. Часом мені здавалося, що 90% населення – це студенти і викладачі. Навіть ресторани мають рекомендацію від університету, усі автобуси проїжджають повз головний корпус і величезну бібліотеку. З кожним днем Тюбінген ставав усе ріднішим для всіх, ми вивчили назви вулиць, наших улюблених закладів і 4 місяці сперечалися, який автобус швидше їде до гуртожитку. Я досі впевнена, що N2. Невелике містечко – це простір, який стає рідним для всіх, його куточки об’єднують. До речі, одного разу викладачка зробила опитування, яке наше улюблене місце, і всі одноголосно відповіли – «Кукук». Славнозвісний студентський клуб одразу під гуртожитками. Скільки б не було планів на день, усі о 23:00 стояли в черзі зі студентськими картками. Танцювати кожен день насправді складно, тому часто «Кукук» перетворювався на місце для розмов та перегляду Ліги чемпіонів. До речі, усі студенти по обміну жартували, що бачили німців щасливими лише один раз – під час перегляду футболу.
Суспільство
Тюбінген – дуже ліберальне місто. Людей не засуджують за орієнтацію, релігію, національність, зовнішній вигляд. Суспільство дуже різноманітне. Завдяки цьому я змогла розвіяти багато стереотипів і перейняти досвід інших людей. На Еразмусі можна зустріти людей з усієї планети. І це насправді неймовірний досвід, коли за столом десять різних національностей, і всі сперечаються, як правильно грати в «UNO». У нас багато спільного. Часом зовсім різні народи мають схожий національний досвід, самоусвідомлення. Ми готували одне одному наші традиційні страви, на Великдень ми билися яйцями з американцями, арабами, грузинами, італійцями, французами і багатьма іншими. Спробували паски з усієї Східної Європи. Ми засуджували тих самих політиків і підтримували гарячі дискусії. А ще подорожували разом. Пригадую, як мій друг виставив сториз із Туреччини, і ми знайшли багатьох інших знайомих, які також були в Стамбулі. Я мала нагоду перебувати у спільноті чудових людей, а зараз маю мережу друзів по всьому світу.
Навчання
Що мене справді здивувало, так це абсолютна орієнтація на студента в навчальному процесі. Ми могли обирати предмети, навантаження, тип оцінювання. У деяких групах на практичних заняттях налічувалося всього сім студентів, завдяки цьому часто спалахували цікаві дискусії, кожному вдавалося висловити свою думку. На неякісно виконані завдання викладачі не закривали очі, а пропонували забронювати офісні години й особисто поспілкуватися зі студентом. Ще один момент, який мене вразив, – це роль студентських організацій. Спочатку я думала, що вони будуть схожі на наші студентські ради, які займаються захистом прав студентів, погодженням відрахувань, беруть участь у Вченій раді. Виявилося, що це зовсім інша історія. Німецькі студентські організації в Тюбінгені майже повністю зосереджені на дозвіллі: вечірки, тематичні заходи, спортивні клуби, мовні тандеми, поїздки.
Німеччина
Не можу не згадати про ще одну стереотипну рису Німеччини – «Deutsche Bahn». У цьому слові стільки сенсу, що його не можна перекладати. Усі жарти про німецьку залізницю, які я бачила онлайн, повністю себе виправдали. Якщо потяг затримається на 20 хвилин, то вам дуже пощастило. Бувало таке, що ми ледь не застрягали в містах, втрачали години на станціях, ледь встигали на літак. «Deutsche Bahn» підводила нас десятки разів, і коли в нас це викликало бурю агресії, німці просто зітхали і чекали на потяг. Ось така в них рутина. Проте всі поїздки німецькою залізницею були того варті. Мюнхен, Гайдельберг, Ульм, Берлін, Констанц, Мангейм та увесь регіон Баварії – це абсолютно різні, але по-своєму прекрасні міста. Німеччина завжди вражала контрастом: від техно-столиці, повністю перебудованих модерних міст до озер посеред гір, середньовічних замків і вуличок у швейцарському стилі. Помітно, як люди по-різному вимовляють «ich» і виділяються своєю говіркою. Останній тиждень пройшов в обговоренні, скільки днів ми сумуватимемо за Еразмусом після приїзду додому. Мої очікування не справдилися, і замість місяця меланхолії я витратила всього день, згадуючи весь мій досвід у Тюбінгені. На факультеті почалася приймальна комісія, яка спрямувала всі мої думки в інше русло. Дуже дієвий лайфхак! Але ту обіцянку знову провідати рідне містечко я ніколи не заберу назад.
Божена Бортновська
