Медіасередовище зазнає суттєвих змін через суспільні виклики. ХХІ століття б’є рекорди за темпами технологічного розвитку, тож усі інші сфери так чи інакше зазнають його впливу. Так формується безперервний процес змін, до яких ми не завжди готові, але мусимо підлаштовуватися та змінювати власні підходи до роботи й мислення. Обираючи навчання на факультеті журналістики, я не володіла потрібними рисами досконало, проте знала, що зможу їх опанувати в процесі виконання завдань і створення проєктів. Щоденна сумлінна праця – запорука професійного розвитку журналіста.
1. Посидючість. Досвід показує, що робота з ґаджетами вимагає концентрації уваги, яка постійно губиться. Наприклад, редактор вишукує джерела для статті, досліджуючи сторінки в соцмережах, сайти, відео тощо. У процесі опрацювання інформаційної бази ми піддаємося впливу недотичних до нашої теми публікацій. Це призводить до втрати уваги, відтак виконання завдання може тривати в кілька разів довше.
2. Пунктуальність і грамотність. Ці дві риси іноді можуть не поєднуватися. Подекуди читаємо новини, які автори опублікували саме вчасно, проте через поспіх і неуважність припустилися помилок у тексті. Відшліфувати свою грамотність до досконалості потребує часу, а до того варто кілька разів перечитати текст, адже щоразу можна помітити нову помилку. Пунктуальність необхідна в роботі журналіста, адже через велику кількість медіа новину важливо опублікувати оперативно, тому варто шукати баланс між цими двома рисами.
3. Винятковість. Погляньмо, скільки існує подкастів про українську культуру, новинних медіа, розважальних передач. Чим ваші матеріали відрізнятимуться від інших? Тут важливо привернути увагу аудиторії до свого продукту. Цього можна досягти, якщо зрозуміти, який напрям журналістики ми обираємо, яка його основна мета, де тут родзинка, що виділятиме його з-поміж інших.
4. Впізнаваність. Тут усе просто – неважливо, чи це статті на сайті, чи текст до публікації в інстаграмі, чи відео в тіктоку – матеріал кожного із цих жанрів повинен відображати авторський почерк. Прочитавши вірш провідного українського класика, часто здогадаємося, хто його автор.
5. Інтерактивність. Сюди ми зарахуємо зворотний зв’язок між автором і споживачем. Той, хто надає інформацію, орієнтується на того, хто її черпає, інакше медійникові буде важко зберегти увагу аудиторії, адже вона подекуди буває розфокусована в надзвичайно великому потоці інформації.
6. Креативність. У час кліпового мислення перед мадіафахівцями постає завдання зацікавити своїм матеріалом: читачів – текстом, слухачів – подкастом, глядачів – відео тощо. Проте журналісти шукають підхід до аудиторії, застосовуючи нові формати подачі інформації. Часто це нестандартні вікторини, цікаві опитування, приголомшлива інфографіка чи ексклюзивний проєкт. Не забуваймо, що тренди швидко змінюються, тому варто постійно бути в пошуках нового й самобутнього.
7. Мультимедійність. Сьогодні професія журналіста не є однобічною, вона розширює горизонти, тож сучасний медійник повинен мати навички автора, редактора, маркетолога, дизайнера, фотографа тощо.
8. Емпатія. Журналіст не лише працює з текстом у письмовому форматі, він також бере інтерв’ю в спікерів, у розмові з якими потрібно бути максимально уважним до співрозмовника, зважати на чутливі теми, ставитися з розумінням до важких історій, не спонукати людину говорити про те, що завдає їй болю. Важливішими за резонанс інтерв’ю є почуття людини.
Журналіст – це особистість, яка має свої сильні та слабкі сторони, проте професія вимагає постійного вдосконалення цих якостей. Можу з упевненістю стверджувати: праця над матеріалом сприяє особистісному розвитку.
Марія-Єлизавета Саврук
