Тонкошкірі, вразливі, відчужені – і все це правильно, не про ворон!
Ви коли-небудь помічали, що те, що для інших здається дрібницею, для вас може стати цілою емоційною подією? Гучна компанія виснажує вже за кілька годин, необережне слово надовго залишається в пам’яті, а після насиченого дня хочеться не зустрічатися з друзями, а просто побути наодинці.
Для когось це може бути знайомим відчуттям із самого дитинства. Надмірна чутливість до критики, сильні емоційні реакції, потреба в тиші та відновленні після спілкування часто сприймаються як слабкість, сором’язливість або навіть «неспроможність нормально взаємодіяти з людьми». Коли боязно будувати взаємини, тяжко втрачати, незрозуміло, як будувати сім’ю та знайти роботу, та й усе наче занадто емоційно виснажливо: постійна втома та нестача натхнення.
Але що, якщо справа не в тому, що з людиною «щось не так»?
Вітаю, ви потрапили до 15% людей, яких наприкінці 1990-х років Елейн Арон та її колеги відносили до високочутливих. Мало хто замислюється, що це – емоційна броня, яка намагається відірвати високочутливих людей від соціуму: ти помічаєш більше, спостерігаєш, осмислюєш, звикаєш і ніби перевіряєш, чи безпечне для тебе це середовище. Це особливість – бачити не тільки те, що можеш побачити, та відчувати не тільки те, що можеш зрозуміти.
Чутливість (сенситивність) – це здатність людини на всіх рівнях сприйняття інтенсивно відчувати подразники навколишнього середовища.
Вона проявляється у трьох основних вимірах. На сенсорному – це надмірне відчуття шуму, коли тебе дратує годинник уночі чи занадто світле приміщення, музика повертає у спогади, а аромати викликають певні асоціації. На емоційному – емпатичність, коли болить так само, як і іншій людині, від фільму хочеться плакати, а почуття накривають із головою. На когнітивному – своєрідна «психологічна жуйка»: готовий обдумати все на світі, прорахувати стратегії, і через це так складно прийняти рішення.
HSP – вроджена, нейтральна і біологічна риса темпераменту.
Цей термін був уперше впроваджений психотерапевткою Елейн Арон у 1990-х роках. Її дослідження значною мірою було зумовлене власними спостереженнями та досвідом, адже на той час таку сприйнятливість часто залишали поза увагою, а самих людей могли вважати невротиками чи соціофобами. Але Арон запропонувала інший погляд та модель, яка базується на чотирьох гранях реактивності – системі D.O.E.S.: глибина обробки інформації, перезбудження, емпатія, чутливість до деталей.
Вже впізнали себе? А близьких, знайомих?
Продовжуємо найцікавіше – одним із важливих висновків досліджень стало те, що висока чутливість не дорівнює інтроверсії. Близько 30% високочутливих людей є екстравертами. А ще серед HSP зустрічається цікаве поєднання – жага до нового та досліджування. Таких людей називають HSS – High Sensation Seeking.
Час ішов, міняючи обличчя, і сторінки історії гортав.
Згодом погляд на чутливість змінився, я би радше сказала – доповнився. Масштабніші дослідження Франчески Ліонетті та Майкла Плюсса показали, що чутливість не варто сприймати як чітку межу між «чутливими» та «нечутливими».
Континуум чутливості: кульбаби, тюльпани та орхідеї.
Неочікувано, так? Саме за такою класифікацією дослідники описують середню та високу чутливість. Ця ознака є вродженою особливістю нервової системи, а не психічним розладом. Ця модель показує, що близько 30% людей мають низьку чутливість – «кульбаби», 40% – середню, «тюльпани», і ще близько 30% – високу, «орхідеї».
Досі доводиться постійно підлаштовуватися?
І здавалося, що впоратися з тенденціями епохи екстраверсії неможливо. Соціокультурна характеристика часу, де головною цінністю суспільства стали зовнішній успіх, активний нетворкінг та вміння себе презентувати. Але зрозумівши та дослідивши свою природу, тепер ви легко зможете виокремити місця, діяльність та оточення, які підходять саме вам. Бути прогресивним в екстраверсії – це не міф та не покарання, треба лиш знайти свій прояв, будучи кульбабкою чи сенсорно чутливим.
Тепер ви легко можете користуватися цією навігацією та відчинити двері на шляху до себе та інших. Головне те, що емоційне непорозуміння стає на заваді багатьом стосункам. Ми іноді не розуміємо батьків з іншим рівнем чутливості та занадто багато хочемо від друзів, які не HSP. Тому можна видихнути.
Бо зрозуміло лише одне, високочутливі люди – це той канат, який тягнуть з обох боків між двома протилежними потребами нервової системи. Одна сторона тягне вперед, а інша гальмує і швидко втомлюється. До балансу веде розуміння своєї системи.
Кінець, тепер ви вовк із тієї ж зграї.
Інна Ільїна
