25 Травня 2026

Світова піаністка з українською душею

Моє дослідження української музики ХХ ст. продовжується. Нещодавно я вперше почула про представницю українського музичного мистецтва, яка популяризувала нашу культуру на весь світ. Любка Колесса – видатна піаністка світового рівня зі славетної родини Колессів. Більшу частину свого життя мисткиня прожила поза межами України. «Мої почування і моє серце були завжди українськими», – на схилі років зізналася Любка Колесса.

Піаністка народилася 1902 р. у Львові. Її родина була переплетена з іменами видатних культурних особистостей, які сформували українське мистецтво таким, яким ми знаємо його сьогодні. Прабабця Любки була рідною сестрою композитора Івана Лаврівського, бабуся – тіткою співака Модеста Менцинського, близький родич – відомий етнограф, культуролог і фольклорист Філарет Колесса. Список когорти Колессів можна ще продовжувати і далі.

У 1907 р. Олександра Колессу, батька Любки, обирають послом до австрійського парламенту від Галичини, відтак родина переїхала до Відня. Там Любка вступає в приватну музичну школу, починає свою музичну кар’єру, виступає зі сольними програмами. Всі, хто був дотичним до життя і творчости піаністки, помічали її серйозне та відповідальне ставлення до справи, тому були переконані: на Любку Колессу чекає велике майбутнє. Згодом діячка вступила до Віденської академії музики і виконавського мистецтва. Успішно закінчивши навчання, вона отримала нагороду – концертний рояль та навчання у віденському закладі освіти для обдарованих віртуозів-піаністів. Невдовзі мисткині присудили державну премію Австрії.

Наступним етапом у житті Любки Колесси були творчі знайомства та співпраці, зокрема, з Нестором Нижанківським. Саме вона була першою, хто виконував фортеп’янні твори композитора. Коли піаністку було запрошено на телевізійну програму в Лондоні, в українському строї вона виконувала твори Нестора Нижанківського і Василя Барвінського. Відтоді починається багатий на кар’єрні злети етап у житті Любки Олександрівни. Вона гастролює Європою, даючи концерти в Австрії, Італії, Чехії, Швеції, Нідерландах та Норвегії.

По-особливому піаністка любила музикувати в Німеччині. Тут потрібно згадати про її творчий тандем з видатним німецький диригентом і композитором Вільгельмом Фуртвенглером. «Концерт Любки був знаменито розреклямований, а Любка вже приїхала з Відня з іменем, так що прийшла маса публіки. Я запросив проф. Ґарбіна і моїх знайомих. Сидячи побіч Ґарбіна, я горів від захоплення і був гордий, що маємо в Любці не лише велику артистку, але й голосну пропагаторку українського імени», – із неймовірним піднесенням висловився про концерт Любки Колесси в Мілані відомий український співак Михайло Голинський та додав, – «…прекрасна бльондинка з синіми очима, що відверто-розмріяно переживала кожду композицію».

Часто піаністка приїздила до рідного Львову. Українська аудиторія з трепетом та великим захопленням відвідувала її концерти. Львівські родини зберігали зображення Любки на поштівках чи концертних програмках. У 1929 р. Любці Олександрівні вдалося реалізувати давню мрію – подорож Великою Україною, упродовж якої музикантка дала приблизно 20 концертів. Коли вона обмочила руки в Дніпрі, відчула, ніби князь Володимир її охрестив.

Виступи в Європі, Великобританії та Південній Америці в 1930-х р. були зенітом слави. Творчий репертуар Любки Колесси складав твори Баха, Моцарта, Бетховена, Шопена, Шуберта, Шумана, Ліста, Мендельсона, Лисенка, Барвінського, Людкевича, Нижанківського та інших славетних композиторів. «Винятковий темперамент та притаманне тільки їй відчуття ритму, вправність пальців при ударі, її шляхетне, глибоке і вичерпне сприйняття музичного тексту становлять переваги фортеп’янного мистецтва Любки Колесси, яке підтримується і ще більше виграє завдяки шарму її жіночої особистості, яким нагородила її завбачлива природа», – такими словами описав талант піаністки музичний критик.

Музикознавці завше зважали на виняткову емоційність, імпульсивність та піднесеність творчого процесу Любки Олександрівни. Діячка побралася з відомим англійським політичним діячем Трейсі Філіпсом, у подружжя народився син Ігор. Невдовзі родина переїхала до Канади. «Приїхавши до Канади 58 років тому, я застала країну без ніякого музичного життя. Я зараз включилася до розвитку музики тут в Канаді, де я вложила все моє знання, працю і труд», – пригадувала мисткиня.

Надалі Любка Колесса брала участь у записі радіотрансляцій, гастролювала в США, була професором Королівської музичної академії в Торонто, Консерваторії музичного і драматичного мистецтва в Монреалі, в Університеті Макґілла. На пенсії Любка Олександрівна переїхала до власного будинку в Канаді, тоді  вона починає листуватися з працівниками Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, якому передала свій особистий архів. Туди входили її особисті речі – фотографії, портрети, миртовий вінок і вельон зі шлюбу, театральний бінокль, візитна картка музикантки, зліпок руки, записи гри на піаніно на аудіокасетах і магнітофонній бобині, грамофонні платівки, програмки концертів, рекламні буклети, витинки зі статтями про діяльність піаністки. Символічно, що передача особистих речей відбулася в один день з похованням Любки Колесси в Канаді.

Цей невеликий, проте, сподіваюся, корисний текст народжувався під твори у виконанні величної української піаністки Любки Колесси.

Марія-Єлизавета Саврук

Інші статті