Сучасний інформаційний простір стає дедалі ширшим. Він охоплює велику кількість медіа і щораз більше тих, хто працює над власним медіапроєктом. Соціальні мережі дають свободу слова, тож користувачі швидко пристосовуються до таких можливостей і знаходять «своїх». Відтак і журналісти, які працювали в команді редакцій, розвивають особистий незалежний бренд.
Відтепер автор власного медіа самостійно курує процесом наповнення стрічки, обирає тему, ставить завдання для розвитку блогу. Важливим стало ім’я, а не назва. Ця персоналізація робить журналіста яскравішим, більш унікальним, іншим. Медійник став ближчим до аудиторії, він формує власну спільноту. Ще одним фактором такого процесу є можливість монетизації за рахунок реклами, партнерств, спонсорств і авторських продуктів – тренінгів, курсів, воркбуків. Тепер можна бути обмеженим у матеріальному забезпеченні, при цьому робити важливий і цікавий контент. Достатньо смартфона, доступу до інтернету й платформи для поширення інформації. Також на розвиток особистого бренду вплинула зміна споживання інформації, адже користувачі надають перевагу соціальним мережам «Instagram», «TikTok», «YouTube», «Threads» та ін. Більшість із перелічених пунктів можуть нести за собою ризики, зокрема нестабільність доходів, відсутність редакторського контролю, залежність від алгоритмів, високе особисте навантаження й ризики послаблення репутації і впливовості.
Чи справді такі медіа є незалежними? Так чи інакше автори залежать від аудиторії, її потреб, запитань, прохань, тож завжди необхідно тримати зворотний зв’язок із публікою. Алгоритми визначають кількість приросту охоплень. Тут вибір за автором – працювати на розширення кола однодумців чи не суперечити власним бажанням і темі особистих зацікавлень. Ще один виклик у цій сфері – це потреба враховувати інтереси комерційних партнерів. Невдалий вислів чи скандал може вплинути на весь проєкт і розвиток бренду, це потягне й низку хейтерів. Відтак автори власних медіапродуктів не зовсім втратили залежність, радше вона змінила фокус на інші спрямування.
Бути креативним – це обов’язкова навичка медійника, яку постійно треба розвивати. Перед ним постають завдання сформувати тему, відшукати інформацію, написати текст, обрати формат висвітлення, залучити гостей, поставити запитання, створити дизайн, змонтувати, відредагувати, опублікувати, просувати… Авжеж досвідченіші автори мають змогу співпрацювати з маркетологами, редакторами й операторами, проте початківцям часто доводиться самостійно розвиватися. Творчий підхід важливий ще й у процесі конкуренції за увагу аудиторії. Якщо проєкт унікальний, висвітлює інформацію по-особливому, його легко виокремити з-поміж усієї стрічки, то він буде цікавим для окремих споживачів.
Чи не стирається межа між журналістикою і блогерством? Це питання потребує окремого дослідження й наочних прикладів. Журналістика вимагає дотримання стандартів, фактчекінгу, виокремлення інформації від особистої думки, відповідальності. Тож не лише блогери розвиваються в соцмережах. Перейдімо до висвітлення українських авторів власних медіа на прикладах.
Аліна Доротюк – інтерв’юерка і власниця особистого ютуб-проєкту «Аліна Доротюк». Сама авторка зізналася, що сьогодні вигідніше працювати в інстаграмі, а інших представників з того ж ремесла називає не конкурентами, а колегами. Запустила власний проєкт журналістка в 2022 році після початку повномасштабної війни, тоді перші записи проходили через платформу «Zoom». Завдяки позитивному зворотному зв’язку від глядачів, Аліна Доротюк бачила цінність своєї роботи. Щирість власних почуттів і почуттів гостей авторки зачепили аудиторію, адже справжність сьогодні є дуже важливою і потрібною по той бік екрана. Відвертість, власна чітка позиція – це ті риси, що виокремлюють діячку. Вона не боїться осуду й висловлює правомірну критику відомих українських особистостей, що вказує на її професіоналізм і заклик до критичного мислення інших. Те, як інтерв’юерка відкриває спікерів, як підводить їх до відвертості й безпосередності, виділяє її серед колег у цій ніші. Заробіток Аліни Доротюк – ютуб-канал і соцмережі. Проте сама ж авторка розповіла, що дохід є нестабільним, тому раніше доводилося шукати додаткові шляхи прибутку.
Ілона Довгань – журналістка й психологиня, яка веде власний ютуб-канал з подкастами про психологію і життєві виклики. На відверті розмови вона запрошує професіоналів цієї сфери, її гостями є Лариса Дідковська, Анна Кушнерук, Володимир Станчишин і інші експерти з питань психології. Свій проєкт діячка побудувала на журналістиці й психології. Ці сфери зацікавлень супроводжували її протягом років. Крім того, Ілона Довгань має обидві освіти із цих сфер, розвивається в них і сьогодні. Авторка проєкту зазначила, що веде його за власні кошти, проте радіє фінансовій підтримці шанувальників каналу.
Марічка Падалко – журналістка, ведуча проєкту на ютубі «Марічка Падалко». До студії вона запрошує відомих діячів українського й іноземного простору, серед гостей були Тімоті Снайдер, Меган Моббс і Лора Лумер. Авторка ствердила, що сьогодні важливо вести щирі розмови. Вона тепер може реалізувати те, що не змогла здійснити на телебаченні. На думку Марічки Падалко, робота над проєктом полягає також і в праці над собою.
Врахуємо те, що кожна з названих діячок мала бекґраунд у більш класичній журналістиці, ми знаємо медійниць із телеекранів, провідних українських каналів і радіо. Це також вплинуло на реалізацію особистих проєктів, зокрема їхній великий досвід, професіоналізм і впізнаваність.
Отже, розвиток особистих медіапроєктів став одним із помітних напрямів трансформації сучасної журналістики. Соціальні мережі відкрили перед медійниками можливість самостійно обирати теми, формати, героїв і способи взаємодії з аудиторією. Водночас журналіст поступово виходить за межі звичної ролі працівника редакції і стає автором, ведучим, редактором і менеджером власного медіапродукту. У таких умовах важливо виправдати довіру аудиторії, при цьому запропонувати їй якісний, змістовний і унікальний контент.
Марія-Єлизавета Саврук
