Журналісти щодня здобувають професійний досвід, поки перебувають у гонитві за правдою, поки шукають теми для своїх матеріалів, а згодом і пишуть їх, аби донести важливу інформацію суспільству. Сьогодні, у час війни, ми повинні опиратися не лише на власні спостереження, а й на цінний досвід наших колег. Наші рекомендації орієнтовані на студента факультету журналістики, який прагне розвивати власний текст, робити його унікальним серед великої кількости матеріалів.
«Журналісти на війні. Документальні дослідження, хронікальний літопис, аналітика» – праця, яку упорядкував Михайло Сорока. Видання охоплює журналістські хроніки, щоденники, спогади та документальні дослідження журналістів, що з 2014 року фіксували події в Криму та на Донбасі, а після повномасштабного вторгнення і самі стали військовими кореспондентами. «Українські журналісти в епіцентрі цих трагічних подій виявляють зразки відваги, героїзму, істинного патріотизму і відданості своїм професійним обов’язкам і покликанню. Багато з них змінили журналістське перо на зброю, редакції – на військові окопи», – йдеться у вступному слові від видавництва «Фоліо», що взялося за цей проєкт наприкінці 2022 року. Книга доповнена світлинами з передової, аби можна було зануритись у історію сповна та пізнати справжніх героїв в обличчя.
«Теми. Люди. Історії. Антипосібник для журналістів» – це практичний посібник, виданий за підтримки Координатора проєктів ОБСЄ в Україні задля написання живих і цікавих текстів. Він точно стане в пригоді журналісту-початківцю, адже познайомить його з теорією, покаже, де можуть ховатися цікаві суспільству теми. А згодом пошуки власного, самобутнього стилю наповнять матеріали унікальністю і точно привернуть увагу читачів. Крім того, над посібником працювали аж шість журналістів із досвідом, де кожен поділився власною формулою з пошуків проблеми, написання текстів, медійного сторітелінгу, медіа в соцмережах і як писати, аби читач розумів. Авторами праці є відомі медійники Олена Лептуга, Євгенія Кузнєцова, Анастасія Безверха, Марк Лівін, Дмитро Тужанський та Віктор Пічугін.
«Як писати добре. Класичний посібник зі створення нехудожніх текстів» Вільяма Зінссера. Вільям Зінссер – експерт із письма, який викладав у Вищій школі журналістики Колумбійського університету та Єльському університеті, точно знається на тому, як оживити ваш текст. У його книзі ви знайдете цікаві поради для створення текстів на різноманітні теми: про людей, місця, спорт, науку. Також зможете віднайти власний стиль написання, дізнаєтеся, як дотримуватися задуманої стилістики та ефективно доносити думку до аудиторії. Книга буде цікава усім, хто прагне покращувати свої навички письма і навчатися в найкращих.
«Секрети української мови» Святослава Караванського. У праці описано самобутні риси української мови, які сьогодні нам можуть видатися дивакуватими, усе це через нівеляцію автентичности мови в минулому столітті. «Українська мова, як і всяка інша мова, це колективний твір сотень поколінь. І хоч творили вони його стихійно, продовж століть, твір цей має свої внутрішні закони, свою характерну тональність, своє неповторне обличчя – усе те, що коротко окреслено словом секрети», – влучно описав власну думку в праці мовознавець Святослав Караванський. Хоч сьогодні ми не можемо вповні використовувати такі форми слів, які лінґвіст називає нормативними, проте знайомство з книгою розширить нашу обізнаність в системі мови. Згадаємо кілька яскравих прикладів із праці: відмінюване слово «пані», місткість слів (довкілля – навколишнє середовище, руханка – гімнастичні вправи, фільмувати – робити кінозйомку) тощо. Чимало деталей про культуру мови можемо дізнатися від Святослава Караванського. Зокрема, автор ділиться низкою прикладів: повітряний поцілунок – поцілунок рукою, зловмисник – лихочинець, злочинець, правопорушник, злодіяка. Мовознавець вмістив у працю реєстр питомих форм, де напрочуд здивував справжніми назвами українських міст – Берестя, Мукачів, Маріюпіль, Лубні та ін. «Секрети української мови» – рекомендація для охочих усвідомити, яких змін зазнавала українська мова, де справжнє, а де запозичене, накинуте.
«Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича. «Книжку призначено для тих, хто не тільки володіє українською мовою, а й хоче запобігти помилковому слововживанню, перебороти лексичну розбіжність у визначенні однакових понять, позбутись того паралелізму в нашій мові, що не збагачує її, а обтяжує й ускладнює», – зазначив автор. Борис Антоненко-Давидович застеріг від неправильного вживання близьких за семантикою слів (письменність і писемність), закликав уникати деяких дієприкметників, невластивих українській мові (бажаючий – охочий). Книга варта уваги кожного українця.
«Мова – не калька» Тараса Берези. Укладачі словника наводять приклади в алфавітному порядку фраз та слів, яких варто уникати, натомість подають правильні українські форми. Ця праця – гарний метод боротьби з пуризмом, та, врешті, можливість навчити себе звикати до літературної мови. У словнику можемо натрапити на такі приклади слів, які ми часто помилково вживаємо, зокрема, йдеться про запозичення: ательє – майстерня, робітня; базуватися – ґрунтуватися, спиратися; по обидві сторони – наобіруч. Дуже влучні коментарі подано на сторінках словника, здебільшого вони стосуються історичних мовних фактів.
«Гарна мова – одним словом» Тараса Берези. Ця праця стане інструментом збагачення словникового запасу та методом зробити своє мовлення більш вишуканим. Ось одні з таких лексем: анічичирк, безмаль, велелюддя, далебі, двірець, літувати, назирці, небавом, пломеніти, поготів, справдешній, цукерник. Автор, опрацювавши чимало художніх творів, висвітлив достоту унікальні слова, що роблять мову напрочуд мелодійною.
Український правопис 2019 року. Авторові, редакторові, журналістові важко обійтися без знання правил із графіки, орфографії і пунктуації. При написанні чи висловлюванні нам потрібно бути обізнаним у законах української мови, для цього ми взоруємося на чинний правопис. Відтак правильний текст залежатиме від того, як автор застосував правописні норми. «Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання», – висловився Борис Антоненко-Давидович. Твердження змушує усвідомити важливість правильного використання лексики, дотримання норм орфографії, синтаксису, пунктуації та стилістики. Це стане запорукою виняткового та досконалого тексту.
Юлія Моргун, Марія-Єлизавета Саврук
