«Сьогодні популяризація української музики у світі – справа самих композиторів».
Візьму за честь пороздумувати сьогодні над життям та творчістю українського композитора, автора світових концертів, різножанрових музичних творів, педагога, диригента, теоретика Мирослава Скорика, який народився в 1938 році у Львові. Родина відомого композитора була іменитою в Галичині. «Мої батьки закінчили Віденський університет, батько був істориком, мама викладала хімію, але музикували, тато музикував на скрипці, мама музикувала на фортеп’яні», – так Мирослав Скорик оповідав про діяльність батьків.
Насправді в родині діяча було багато видатних осіб, одна з них – сестра бабусі Соломія Крушельницька, якій композитор присвятив балет «Повернення Батерфляй». Сам згадував, як тітка попросила його заграти на фортеп’яно, а він, зробивши перші акорди, зауважив, що інструмент фальшивить, відтак Соломія Крушельницька відчула талант шестирічного хлопчика. Вчителем і наставником композитора з дитячого віку був Григорій Терлецький. «Він фактично зробив мене композитором, бо завдяки йому в мене пробудилися здібності до мелодичних фраз, ще до школи я записував пісні на вірші з Букваря. Терлецький усім учням із першого класу давав завдання писати музику, і так я став композитором», – зазначив Мирослав Скорик.
Сумним епізодом у житті композитора була депортація родини до Сибіру в 1947 р. По поверненню на Батьківщину ще тоді юнак вступив до Львівської державної консерваторії імені Миколи Лисенка. «Дипломну роботу я починав в Людкевича, але Людкевич мав усілякі дивацтва і сказав, що ліпше, аби я був музикознавцем, а не композитором, я пішов до іншого викладача, до Сімовича, йому теж не завжди подобалось, що я роблю в музиці (застосовував модерні методи), і тому я теж мусів від нього піти, пішов до Солтиса, при якому написав свій перший знаменитий твір – кантата «Весна» на слова І. Франка, мені допомагав тоді Микола Колесса», – відверто поділився маестро.
Надалі Мирослав Скорик ще в молодому віці викладав у Львівській та Київській консерваторіях, відтак здобув ступінь кандидата мистецтвознавства, згодом став завідувачем катедри історії української музики в Національній музичній академії України.
Творча спадщина, яку нам залишив Мирослав Скорик, є багатою на жанри: опера «Мойсей», балети «Каменярі», «Соломія Крушельницька», кантати «Весна», «Людина», «Гамалія», симфонічні поеми «Вальс», «Сильніше смерті», «1933», «Спогад про Батьківщину», естрадні пісні, музика до вистав, кінофільмів та мультфільмів і багато інших. Він є автором першого українського твісту «Не топчіть конвалій», мелодії до пісні «Намалюй мені ніч». Вартим особливої уваги є досвід Скорика в написанні мелодій до фільму «Тіні забутих предків». Екранізація однойменного твору об’єднала довкола найкращих митців того часу: режисера Сергія Параджанова, оператора Юрія Іллєнка, сценариста Івана Чендея, композитора Мирослава Скорика, актора Івана Миколайчука.
«Мелодія ля-мінор» – найупізнаваніший твір маестро, історія якого вибудовувалася навколо фільму «Високий перевал». «У мене є багато інших мелодій, але чомусь саме ця пішла. «Мелодію ля-мінор» я писав, коли подивився матеріал до фільму. Завдання було досить складне, бо фільм був антиукраїнський, але сам режисер просив мене музикою передати певний підтекст. Моя мелодія годиться для будь-яких переживань: несправедливість, співчуття, надія. Після виходу фільму я зробив обробку цього твору ще для скрипки, ви її почуєте, отже, в мене були такі випадки, коли музика могла більше сказати, ніж слова і дії. І ця музика сказала більше, ніж сюжет фільму», – стверджував композитор.
Важко не згадати й про відому оперу Мирослава Скорика «Мойсей», адже фундатором проєкту був Папа Іван Павло ІІ. Саме цей твір поставлено на сцену, коли очільник католицької церкви прибув із візитом до Львова.
Мирослав Скорик мав й інші зацікавлення поза власним покликанням, зокрема, займався спортом (перший розряд з настільного тенісу, легка атлетика, плавання на байдарках), ходив по гриби. За темпераментом діяч був інтровертом. Завше з трепетом Мирослав Скорик згадував про дружину. «Боюся її перехвалити, раптом мій діамант викрадуть, а раптом він потьмяніє», – якось висловився діяч, хоч він не любив ділитися особистим життям.
Який секрет творчого успіху Мирослава Скорика? Як сам композитор зазначав, музиканти повинні продовжувати народну традицію попередників, зокрема, Лисенка, Людкевича, Лятошинського та Ревуцького, поєднуючи її з різними сучасними засобами. Переплетення традиційного й новаторського, популяризація джазової музики – ось ключові стратегії Мирослава Скорика.
Мирослав Скорик відійшов у засвіти в 2020 році і похований на Личаківському кладовищі. Тепер творча спадщина маестро має колосальний вплив на наступне покоління творців і майбутнє української музики.
Марія-Єлизавета Саврук
