Я довго шукав слова, які хочу сказати тут. Тому що є ситуації, коли мова досягає своїх меж – і це одна з них.
Чотири роки повномасштабного вторгнення. Чотири роки, впродовж яких піднятися щоранку – це вже виклик. Ти встаєш – і продовжуєш іти далі. День за днем. Навіть під час цієї зими – однієї з найважчих, яку довелося пережити цій країні. Холод, темрява, виснаження. І все ж – ви тут.
Готуючи текст цієї промови, я міг би записати те, що люди зазвичай говорять у такі моменти. Що ми стоїмо поруч із вами. Що ви – сильні. Що перемога прийде. Усе це може бути правдою. Але, думаю, ви вже достатньо часто чули ці слова. Тому замість цього я скажу те, що насправді думаю. Усе здається «занадто малим». Кожен жест підтримки, кожна ініціатива, кожен пакет допомоги, який Німеччина надсилає вам, здається жалюгідно малим порівняно з масштабом того, що поставлено на карту.
І все ж – ми всі тут. Усі ми сьогодні вранці піднялися. Ви – українці – тому що знаходите в собі силу вставати. Щоранку. Знову і знову.
Протистояти Росії – це не лише питання мужності. Це питання ідентичності. Питання того, ким ви є. Питання того, від чого ви не відмовитеся. І ким ви хочете бути. Не тому, що це легко, а тому, що немає іншої альтернативи, яку ви готові прийняти.
Ми – німці – тому що хочемо допомогти. Ми знаємо, що не піднятися означає стати співучасником. Тому ми обираємо піднятися.
Усі ми – тому що відмовляємося відпустити віру у краще завтра. Не перед ракетною загрозою. Не перед обличчям виснаження. І не перед обличчям тих, хто вірить, що велич будується через насильство. Ми не змиримося з «занадто малим». Тому що правда така: тиранія перемагає не лише через насильство. Вона перемагає тоді, коли ті, хто вірить у свободу і справедливість, вирішують, що вони «занадто малі», щоб щось змінити. Коли кожен із нас думає, що його внесок «занадто малий» – ось тоді цього справді стає «занадто мало», і тиранія перемагає.
Тому ми продовжуємо підніматися. Щоранку. Знову і знову.
Тому що «занадто мало» ніколи не було кінцем історії – це завжди лише початок.
Поки те, що здається «занадто малим», не стане «достатнім».
І це «достатньо» стане «занадто багато» для тиранії.
Тиранія найбільше боїться людей, подібних до нас, які не готові прийняти жодної альтернативи свободі й справедливості.
Я вдячний, що сьогодні ми стоїмо тут разом – пліч-о-пліч.
Дякую, що ви тут.
Разом ми – сильні!
Промова Нікласа Вензеля під час офіційного відкриття проєкту «Творимо завтра – німецько-український діалог» у Львівському університеті
Переклад з англійської: Анна Підручна
