14 травня на факультет журналістики завітав німецький політичний журналіст та проукраїнський активіст Ніклас Вензель. Темою його презентації стали результати дослідження емоційного впливу новин на українців під час війни та свідомого уникнення інформації. Він розповів, що має ступінь бакалавра журналістики, а також ступінь магістра в галузі комунікацій і медіадосліджень. Зараз Ніклас займає посаду політичного журналіста на німецькому громадському мовленні і активно підтримує Україну. Його діяльність спрямована на розробку контенту для соціальних мереж. Журналіст досліджує воєнну ситуацію в Україні, зосереджуючи свою увагу на пропаганді та дезінформації. «Я – проукраїнський активіст, і тому щасливий сьогодні бути тут», – ділиться Ніклас. Його досвід і дослідження є особливо актуальними в умовах повномасштабної війни, адже зараз журналісти постають перед викликом – як говорити про страшну реальність, не провокуючи емоційну тривогу в потоці інформації.
Під час лекції Ніклас порівняв поведінку людей в інформаційному просторі з реакцією на фізичний біль: «Коли у нас болить живіт або коліно, ми не завжди йдемо до лікаря, адже боїмося почути серйозний діагноз. Так само багато хто уникає теми війни чи дезінформації, щоб не заглиблюватися у важку реальність». За словами журналіста інколи відмова від читання новин – це не ознака байдужості, а спосіб захистити себе і свою психіку від надмірного стресу. Водночас, гість нагадав, що на початку повномасштабного вторгнення більшість українців були максимально залученими до новинного простору – інформація сприймалася, як засіб виживання, як єдина можливість зрозуміти, що робити далі. Цю думку підтвердили й студенти факультету журналістики, які поділилися власними спогадами. Хтось згадував, як буквально «жив» у стрічці новин, постійно оновлюючи інформацію. Інші ж – прокидалися серед ночі, аби дізнатися останні повідомлення з фронту. Тоді споживання новин стало спробою тримати ситуацію під контролем. Одна зі студенток запитала нашого гостя про те, як у Німеччині сприймалися новини щодо воєнної ситуації в Україні тоді та зараз. Ніклас відповів, що спочатку в німецькому суспільстві переважали шок і солідарність, але з часом з’явилася втома, і дехто почав уникати теми війни. Студентка також запитала, чому журналіст вирішив займатися темою війни в Україні. Спікер зізнався, що не міг залишатися осторонь і саме глибоке співпереживання стало поштовхом до соціальної журналістики та дослідження впливу війни на інформаційну поведінку. Завдяки своїм дослідженням Ніклас виявив закономірність – чим більше негативних новин з’являється в інформаційному просторі, тим більше споживачі схильні ігнорувати їх.
На прикладі двох відомих особистостей журналіст пояснив, чому кожен громадянин має бути проінформований. Спираючись на слова Томаса Джефферсона (третього президента США) й видавця «The New York Times» Артура Гейс Сульзберґера, журналіст зазначив, що інформація – це валюта демократії. І саме вільний доступ до інформації є життєво необхідною умовою для побудови свідомого суспільства.
«Наразі, уникання новин – це стратегія свідомого чи несвідомого блокування потенційно тривожної інформації, що відрізняється від простої відсутності інтересу. В основі цього часто лежать емоційні тригери, як спосіб подолання негативних відчуттів», – зазначив Ніклас Вензель.
Не менш важливою частиною дослідження стала тема страху та гніву. Спікер пояснив, що страх у часи війни є всюдисущим, а його вплив на поведінку неоднозначний: хтось уникає новин, аби не погіршувати емоційний стан, а хтось навпаки – це активніше шукає інформацію в надії на позитивні зміни. Гнів, особливо коли він спрямований проти ворога, за словами дослідника, часто стає звичним станом, який штовхає людей до ще глибшого занурення в інформаційний простір. Ще один чинник – сприйняття ризику. Люди уникають новин не тільки через втому, а й тому, що, інколи, не довіряють джерелам інформації, вважаючи їх необ’єктивними.
Зустріч завершилась жвавою дискусією, впродовж якої студенти ставили запитання гостю й дякували за цікаву лекцію. Вони відзначили, що спілкування з іноземним журналістом, який щиро підтримує Україну, стало для них не лише професійно цікавим, а й емоційно важливим досвідом. Особливо їх вразила велика увага до теми новинної втоми та внутрішніх переживань, які часто залишаються поза кадром.
«Під час війни ми, нібито, ізольовані від навколишнього світу, тому такі зустрічі дуже допомагають зрозуміти, що ми не одні, що світу небайдуже», – поділилася своїмим враженнями студентка Тетяна Кійко.
Підготували Ганна Дмитрів і Ярина Домашовець
Фото: Ірина Бондаренко
