Дослідження власного роду – це не просто хобі для тих, хто любить архіви й старі фотографії. Це спосіб побачити себе у довгій лінії поколінь, зрозуміти витоки сімейних рис, дізнатися про забуті історії й відчути зв’язок із тими, чиї рішення та долі колись вплинули на наше сьогодення. Часто подорож у власне минуле починається з простого запитання: «А хто ми такі?» На щастя, щоб зібрати перші ниточки родового дерева, не потрібні спеціальні знання чи доступ до рідкісних документів. Для цього достатньо пройти кілька кроків, які доступні практично кожному і без яких не обійдеться жодна спроба побудови родинного дерева.
1. Збір відомої інформації
Перший етап дослідження власного роду починається далеко не з архівів чи метричних книг. Він може початись і з чашки кави за теплою розмовою з бабусею, дідусем чи іншими членами сім’ї про всіх тих родичів, кого вони пам’ятають. На цьому етапі важливо записати імена відомих предків, їхнє місце проживання і народження, дати народження, одруження і смерті, релігійну приналежність. У родичів точно є багато історій про тих предків, кого вони пам’ятають. Ці живі свідчення також необхідно зафіксувати – у пригоді може стати диктофон. Не варто забувати й про фотографії, адже через них можна не лише побачити своїх предків, а й дізнатись важливі дати чи імена, які часто вказували на зворотах знимків.
2. Пошук документів
Розшукайте вдома документи про вашу сім’ю: паспорти, свідоцтва про народження чи шлюб, військові документи, дипломи чи навіть листи. Інколи бабусі чи дідусі можуть тримати вдома вирізки з газет, де йшлося про котрогось члена сім’ї чи рідну місцевість. Навіть такий документ важливий, адже з нього можна довідатись інформацію про рід зайнятості родичів, місце проживання чи походження.
3. Виїзні експедиції
За можливості, обов’язково треба відвідати кладовища, де поховані ваші предки. Насамперед це дасть можливість записати дати народження і смерті ваших родичів. Також на могилах часто розміщують фотографії покійників, тому ви зможете дізнатись, як виглядали ваші предки. В українських селах інколи небіжчиків ховають поруч із близькими родичами, через що часто цілі групки могил на цвинтарях можуть належати одному роду. Це допоможе вам дізнатись про родичів, яких, можливо, вже не пам’ятають ваші близькі.
4. Створення дерева
Усі зібрані дані варто оформити у вигляді родового дерева, де внизу розташовані молодші покоління, а від них відходять гілки з предками. Такий спосіб зображення дерева не лише спрощує пошук необхідних родичів на схемі, а й допомагає краще усвідомити себе та своє місце в історії роду. Варто враховувати, що глибше ви занурюватиметесь у власний рід, то більшим ставатиме дерево, а отже, необхідно більше місця для запису. Деякі родові дерева записують навіть на кількох склеєних ватманах паперу.
5. Пошук в архівах
Зібравши всю відому інформацію, можна йти в архіви і бази даних. Найпростіший спосіб пошуку забутих предків – інтернет-ресурси. Сьогодні існує безліч платформ із базами даних, де можна відшукати своє коріння. На цьому етапі також варто звернутися у місцевий РАЦС. Це доцільно, коли доступна інформація про родичі зібрана, а куди рухатись далі – невідомо. В пригоді стануть ще й господарські книги сільських рад, де записували інформацію про склад родини, а також дати народження і смерті, національність, освіту і володіння нерухомістю її членів. В архівах корисними є метричні книги, в які священники записували дати народження, шлюбу і смерті прихожан, ревізькі казки про оподаткування громадян, а також сповідальні відомості. Необхідну інформацію можна знайти в джерелах Центрального державного історичного архіву, зокрема справи органів НКВД, рекрутські списки, документи репресованих громадян і т. д. Якщо ви знаєте, з яких населених пунктів походили ваші предки, то доцільним буде завітати в обласні архіви. Але тут варто пам’ятати, що у різні періоди історії був різний поділ території, а той чи інший населений пункт міг входити до інших адміністративних одиниць. Так документи із сіл сучасної Вінницької області можуть перебувати у хмельницьких архівах, бо колись це була одна Подільська губернія, а якщо ваше коріння із Заходу України, то доцільним буде звернення ще й у польські архіви. Варто пам’ятати, що більшість архівних документів були написані від руки, а тому таке дослідження вимагає особливої уваги і багато часу. Проте такий варіант дає можливість замовити копію архівних документів або просто сфотографувати їх. Часто дослідження родоводу – це довгий процес, який може тривати все життя. Тому до цього варто ставитися спокійно й пам’ятати, що окремі прогалини трапляються навіть у найретельніших пошуках. А якщо рід походить із селянства, то дійти у такому розслідуванні до XVIII століття уже є великим успіхом.
Ольга ДЕМИДЧУК
