У Воєнно-історичному музеї 58-го Будинку офіцерів оживають воїни Київської Русі, козаки, Січові Стрільці, воїни УПА, захисники Донецького та Луганського аеропортів й сучасні оборонці Бахмута. Це не просто артефакти – це живе свідчення історії, в якій кожен експонат дихає героїзмом, болем і незламною любов’ю до України. Експозиція захоплює, зворушує, надихає і залишає відчуття гордості та шани до кожного, хто боровся за нашу Незалежність.
Один з перших експонатів – образ воїна Київської Русі. Його спорядження виготовлене за зразками, які були поширені від часів Трипільської культури. Справжня перлина експозиції – бойова сокира ІІ століття, яка є найстарішим експонатом у музеї. Окремо показано образ українського шляхтича XVII століття доби Козаччини та Гетьманщини. Він одягнутий у модний на той час одяг червоного кольору, тобто на польський манер. Реконструкція козака Запорізької Січі створена митцем Василем Качмаром. Серед характерних деталей є ґудзики типу «сливка», які знайдені під Берестечком, козацька шабля, гаман та обов’язково ніж і ложка. Особливий інтерес викликає реконструкція прапора Богдана Хмельницького 1649 року. Його зворотна сторона зберігається у Стокгольмі, а лицьова частина – втрачена. Проте, завдяки дослідженням вдалося її відтворити. На ній зображено польського срібного орла, герб Вази та напис латинською: «Ioannes Casimirus rex». Також відвідувачі музею можуть розглянути одяг Січових Стрільців, вояків Української Народної Республіки.
Окремий куточок експозиції присвячено подіям Революції Гідності. Тут представлені особисті картини українського митця, волонтера Сергія Пущенка. Він загинув 2 березня 2022 року в бою з російськими диверсантами у Василькові, що на Київщині. У музеї зберігається 105 його картин, зокрема і картина «Революція Гідності. Київ. Барикада на вул. Грушевського». У експозиції також представлений Державний прапор України, який висів над Кабінетом Міністрів України у Києві під час подій Майдану.
Частину виставки завершує галерея моделей спорядження українських воїнів різних періодів новітньої історії, серед яких: генерал-майор Радянської армії, учасник війни в Афганістані (1979-1989 рр.), військовослужбовець-ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС (представлений разом із приладом для вимірювання радіації), українські миротворці KFOR 6-ї окремої механізованої бригади в Республіці Ірак (2006 р.) та миротворець 3-го інженерно-саперного батальйону в Лівані (2004 р.).
У музеї є зал, присвячений обороні Луганського аеропорту – одному з маловідомих, але надзвичайно героїчних епізодів російсько-української війни. Від самого початку й до останнього дня там тримали оборону військовослужбовці 80-ї десантно-штурмової бригади. Важливо, що всі деталі боїв відомі лише зі світлин і розповідей учасників, адже увага медіа тоді була зосереджена на Донецькому аеропорті, й журналісти майже не працювали в Луганському. Окрему увагу привертає інсталяція атомного бункера – єдиного безпечного місця в Луганському аеропорту, де переховувались українські захисники. Там перебували медики як з 80-ї бригади, так і з нашого Львівського військового госпіталю. Довгий період часу аеропорт був у повному оточенні, і, не зважаючи на нестачу медикаментів та неможливості евакуювати поранених, вони не припиняли надавати допомогу потерпілим і проводити найскладніші хірургічні операції.
Ще один зал музею присвячений полеглим Героям України із Львівщини. Серед експонатів представлено особисті речі та фото військових. Насамперед можна ознайомитися з особистими речами генерала Сергія Кульчицького, який одним із перших загинув у зоні АТО. Поруч можна побачити речі його побратима полковника Андрія Соколенка. Наступний стенд присвячено Андрію Кизилу – одному із найкращих командирів групи сектору «М». У музеї знаходяться й особисті речі випускника факультету журналістики Тараса Матвіїва, який загинув 10 липня 2020 року. Також там знаходяться й особисті речі українського футболіста клубу «Карпати» Віталія Сапила, громадського й політичного діяча, командира 2-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Тараса Бобанича, а також Тараса Чайки, Сергія Білоуса і Юрія Канюка.
Серед експонатів російсько-української війни є ноші, які військовослужбовці символічно назвали «Бахмутська Плащаниця». Саме на них виносили поранених з Бахмута. У липні 2024 року їх передав бойовий медик із позивним «Пасічник». Історія цієї назви є досить символічною, адже виникла на Великдень 2023 року, в останні дні перед евакуацією до Часового Яру. Тоді військові залишали позиції під потужними обстрілами. У великодній вечір вони усвідомили, що ці ноші щасливі, адже вижили всі, кого на них несли. Ці ноші порівняли із Плащаницею – символом надії та порятунку.
Великий прапор – ще один унікальний експонат, який розміщений у центральній залі музею. Він складений із двох смуг – жовтої та блакитної. Діти зі всієї України залишили свої підписи на блакитному полотні, а військові – на жовтому. Серед підписів є і автограф Головнокомандувача Збройних Сил України (2021-2024) Валерія Залужного.
Музей дійсно має попит серед львів’ян та гостей міста. Про це зазначив начальник 58-го Будинку офіцерів, полковник Дмитро Бучко: «Щомісяця до нашого музею приходить близько тисячі відвідувачів. Ми зробили все, щоб наші гості мали максимальний доступ до експозиції та змогли її розглянути. Зараз у нас настільки великий потік людей, що ми змушені складати графіки, аби кожен охочий зміг тут побувати. Я щасливий, що сьогодні школи додають до своєї програми відвідини нашого музею. Це досвід, який формує розуміння історії, відповідальності та гордості у дітей».
Підготували Ганна Дмитрів та Ярина Домашовець
Фото: Андрій Вовк
