У двадцятиліття між Першою і Другою світовими війнами у Львові діяла всесвітньовідома математична школа, яку заснували університетські професори Стефан Банах і Гуґо Штейнгауз. Серед відомих учасників школи назвемо Станіслава Улама, який наприкінці 30-х років встиг виїхати до США, де став одним з творців термоядерної бомби. Тематично до Львівської математичної школи належав також український математик Мирон Зарицький, хоча в ті часи він не міг викладати в університеті.
Школа відзначалася неформальним стилем діяльності. Математики багато часу проводили в кав’ярнях, в основному у «Шотландській кав’ярні» (тепер вона називається «Szkocka» і на неї дивиться Михайло Грушевський зі свого пам’ятника), де обговорювали математичні проблеми. Як відомо, діяльність математиків в основному полягає в розв’язуванні задач: якщо ці задачі ставить життя, то це – прикладна математика, якщо ж задачі формулюють інші вчені, то це – математика чиста. Взагалі, добре сформульована задача – це половина успіху, як кажуть.
У липні 1935 року львівські математики почали записувати задачі (частіше для солідності вживають слово «проблеми») у так звану «Шотландську книгу», тобто зошит з твердими обкладинками, який для цієї мети придбала дружина Банаха. За розв’язання деяких проблем пропонувалися нагороди, найбільш екзотичною з яких був живий гусак. Усього в книзі було 193 проблеми, деякі з них нерозв’язані дотепер. Серед авторів розв’язків є і професор Львівського національного університету імені Івана Франка Тарас Банах.
Спроби продовжити «Шотландську книгу» робилися у різних наукових осередках. У 2017 році професор Тарас Банах оголосив про створення «Львівської Шотландської книги», особливістю якої є те, що записані в ній задачі поширюються на весь світ через Інтернет. Одну з задач, сформульовану в книзі, розв’язав один з найвизначніших математиків сучасності Теренс Тао, лауреат медалі Філдса (це щось на зразок Нобелівської премії для математиків). Вручити нагороду за розв’язання задачі – скульптуру живого гусака, яку виконала праправнучка Мирона Зарицького, львівська мисткиня Устя Сорока – взявся автор цих рядків, якому вдалося застати Теренса Тао у Варшаві.
Михайло Зарічний, професор кафедри алгебри, топології та основ математики механіко-математичного факультету
