Є історії, які неможливо просто переглянути, — їх проживаєш серцем. Студентка третього курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Роксолана Маїк нещодавно представила фільм «Сила любові». Документальна стрічка побудована на інтерв’ю та спогадах близьких людей родини Базилевичів. Ідея фільму виникла після трагічної загибелі Євгенії Базилевич та трьох її доньок – Дарії, Ярини та Емілії – внаслідок російського ракетного удару у вересні 2024 року. Цей фільм розповідає про значення щирої, глибокої любові, а особливо тоді, коли слова безсилі. Про ідею створення фільму, про те, як любов допомагає триматися, у ексклюзивному інтерв’ю говоримо з Роксоланою Маїк.
Як виникла ідея створення фільму «Сила любові»? Які емоції Ви переживали перед початком реалізації цього важливого проєкту?
Ідея створення фільму «Сила любові» з’явилася через три місяці після цієї жахливої трагедії. Хочу наголосити, що Дарія Базилевич була моєю близькою подругою. Ми разом навчалися у школі й дружили після її закінчення. Важливо зазначити, що я дуже надихалася цією сім’єю. Моя мрія – створити таку ж міцну сім’ю, сповнену великої любові. У ній дійсно панувала сильна любов одне до одного, а їхні стосунки були справжнім прикладом для наслідування. Тому мені дуже хотілося зробити щось корисне для них, втамувавши свій невимовний біль. Фільм «Сила любові» – це добра нагода розповісти для міжнародної авдиторії про злочини, які вчиняє росія під час повномасштабного вторгнення. Досвід роботи над фільмом для мене був абсолютно новим. До цього часу я не працювала в режисурі, тому пройшла довгий і тернистий шлях. Увесь процес створення фільму тривав більше, ніж пів року.
Назва фільму «Сила любові» глибоко торкається сердець глядачів. Що для Вас означає сила любові в цьому контексті?
Назву фільму я придумала вже після закінчення зйомок. Зізнаюся, що спочатку вона була більш драматичною – «Якби це був твій останній день». Але коли я зняла увесь фільм, то зрозуміла, що ця назва не підходить. Назва фільму «Сила любові» виявилася кращим варіантом, адже в одному із своїх інтерв’ю Ярослав Базилевич наголошує на тому, що він тримається саме завдяки любові до своєї родини, заради якої продовжує жити, їздити за кордон, просити допомогу для України. Ми з Ярославом дружимо й часто це обговорюємо. «Я повинен бути тут, я ще не закінчив своєї справи. Я знаю, що вони поруч і підтримують мене. Я їх люблю і заради них тримаюся», – наголошує Ярослав Базилевич. І з цього й виникла назва та сенс цього фільму. Через призму історії цієї сім’ї, коли живим залишився тільки батько, який так мужньо тримається, я і вирішила створити цю кінострічку. Я прагну, щоб люди, які теж когось втратили, знаходили в собі сили продовжувати жити далі, як це зробив Ярослав.
Ви були близькою подругою однієї із сестер з родини Базилевичів. Як глибока особиста втрата вплинула на те, яким у підсумку світ побачив цей фільм?
Моїм завданням було показати матір Євгенію, а також усіх сестер, кожна з яких була неповторною особистістю. Дівчата були подібними між собою, але водночас і різними. Я хотіла зосередити увагу й на тому, як Дарія навчалася на культурології, як вона намагалася показати світу українські традиції. Варто зазначити, що одним із її захоплень було викладання української мови іноземцям. Я хотіла висвітлити й характер дівчат, їхню буденність, а також те, чим вони жили поза межами навчання і роботи тощо.
Роксолано, що для Вас було найважчим у роботі над фільмом – технічна сторона чи, можливо, необхідність проживати біль знову?
Спочатку найважчим етапом була емоційна складова, але цю проблему я вирішила досить швидко, адже усвідомила – я зобов’язана це зробити. А після подолання емоційного фактору я змогла зосередитися на технічних особливостях зйомки фільму. У мене не було режисера чи сценариста, який би допоміг це зробити, тому все лягло на мої плечі. Звісно, що оператори й монтажери були, проте дуже важливим і непростим етапом було написати сценарій та вирішити всі організаційні питання. Отже, на початку все було гаразд, але мені потрібно було в цьому пересвідчитися. Я відвідала могили родини Базилевичів і там промовила: «Дівчата, якщо вам не підходить сценарій чи ще щось не так, то дайте знати». І в цей же день усе перевернулося – я змінила свої плани – сценарій і концепцію фільму. Дякуючи Богу, все вдалося! Світ побачив фільм «Сила любові».
Які відгуки Ви отримали після презентації фільму?
Коментарів було справді дуже багато. На платформі YouTube я отримала близько 500 відгуків. Багато людей схвально відгукувалися після закінчення презентації фільму в кінотеатрі. Найважливіше – це почути думку найближчих людей – Ярослава Базилевича та його родичів.
У коментарі для Franko TV Ви зазначали, що працюєте над субтитрами до фільму англійською, німецькою та польською мовами. На якому етапі роботи Ви перебуваєте зараз?
Повністю готовими є субтитри німецькою, англійською й українською мовами, а на завершальному етапі – польською. Також хочу наголосити, що презентація фільму «Сила любові» невдовзі відбудеться в стінах Львівського університету. Окрім того, покази фільму відбуватимуться і за кордоном.
Розмовляли Ярина Домашовець, Ганна Дмитрів
