У непрості періоди особливо важливо відчувати підтримку тих, хто надихає рухатися вперед, відкривати нові горизонти, навчатися та сміливо заявляти про себе. Для університетської спільноти така підтримка набуває особливого значення, адже саме вона спонукає до розвитку та реалізації амбітних проєктів разом із колегами з-за кордону. Львівський національний університет імені Івана Франка вже багато років активно вибудовує міжнародні зв’язки з європейськими вищими навчальними закладами. Співпраця з Щецінським університетом у Польщі – один із найбільш успішних прикладів такого партнерства. За останні два роки ця взаємодія продемонструвала помітні результати як у науковій, так і в студентській площині, сприяючи обміну досвідом і появі нових можливостей для молоді. Про те, яких успіхів уже вдалося досягти, як нині звучить тема України в міжнародному діалозі та що хвилює студентів по обидва боки кордону, ми поспілкувалися з доценткою Мирославою Рудик у ексклюзивному інтерв’ю для «МедіаКІТ».
Мирославо Степанівно, як Ви оцінюєте нинішній етап партнерства між Львівським національним університетом імені Івана Франка та Щецінським університетом? Які головні результати співпраці можете виокремити сьогодні?
Вважаю, що це гарно, що маємо плідну співпрацю з Щецінським університетом. Підсумовуючи цих два роки, від коли була підписана угода, то маємо вже чим похвалитися – це і наукова діяльність (участь в конференціях і семінарах), створення спільних медіапродуктів (розмови з викладачами журналістики в ефірі NiUS Radio, студентські подкасти), також на університетських медіа в Щеціні промують наше Franko TV, у вересні 2024 року студентки зі Львова були на практиці у Центрі медіаосвіти та інтерактивності Щецінського університету, була спроба навіть спільного промоційного проєкту про літературу. Є багато хороших ідей, звичайно, не все вдається втілити через війну. Головне, що ця співпраця є не формальною, а реальною і дуже теплою. Свідчать про це і сердечні вітання з нагоди 70-ти літнього ювілею факультету чи виступ проректора з наукової роботи проф. Анджея Скрендо на відкритті факультетської конференції, присвяченої Володимиру Здоровезі.
Розпочався новий етап комунікації між колективом факультету журналістики Львівського університету та факультету гуманітарних наук Щецінського університету, головним акцентом якого є читання гостьових лекцій для студентів. Як плануєте продовжувати й вдосконалювати таку практику в майбутньому?
Так, ще одним напрямком співпраці є обмін досвідом у справі навчання майбутніх журналістів. Оскільки наші системи освіти дещо відрізняються, починаючи від часу навчання, організації академічного року і т. д., то цікавим є й змістове наповнення програм. Все ж ми з Польщею перебуваємо у спільному інформаційному полі, і війна це ще більше підкреслює. Є велике зацікавлення Україною, і про це свідчать дослідження польського медіапростору. Гарним стартом цієї ініціативи стала гостьова лекція доцентки кафедри нових медій Юліани Лавриш про соціальну пам’ять. Лекція викликала велике зацікавлення не лише у студентів. Юліану Степанівну прийшли послухати і керівництво гуманітарного факультету, і дирекція Інституту літератури і нових медій. А студенти взагалі не хотіли відпускати доповідачку, ставивши запитання і про медіаіндустрію, і про політику, медіастратегії України в час війни, спільність журналістських традицій і т. д. Це був гарний і позитивний досвід, який спонукає нас розвиватися у цьому напрямку. Можливо, тепер запросимо когось з гостьових лекторів і до нас.
Нещодавно непересічною подією для академічної спільноти Львівського національного університету імені Івана Франка став візит віцепрем’єр-міністра, міністра закордонних справ Республіки Польща Радослава Сікорського. Нам відомо, що польський політик, дипломат та публіцист відвідав і Щецінський університет. На Вашу думку, які акценти його промов у контексті російсько-української війни, ролі українських студентів та проблеми дезінформації є найбільш важливими для академічних спільнот обох Університетів?
Мала нагоду бути запрошеною на цю зустріч з віцепрем’єром Радославом Сікорським. Він один з тих політиків, які мають тверезу позицію щодо війни в Україні. Як Міністр закордонних справ Польщі, він часто буває в Україні, бере участь у переговорних процесах. Пан Міністр у жовтні цього року отримав від Львівського національного університету імені Івана Франка титул Doctor Honoris Causa. Про це він згадав під час зустрічі і помітно було, що візит до Львівського університету в нього залишив дуже теплі спогади. Щодо головних акцентів зустрічі, то найважливішим питанням був таки план миру. Зустріч відбулася, власне, після наради в Брюсселі. Сікорський твердо стояв на позиції безперервної допомоги Україні. Про переговори висловився так: «Нічого про Україну без України. Перемога України – це національний інтерес Польщі». На закиди про те, що Польщу втягують у війну і ця війна не є польською, гостро заперечив і запропонував вшанувати хвилиною мовчання загиблих під час атаки на Тернопіль, серед яких теж була польська дівчинка і її мати. Багато уваги приділив проблемі дезінформації в медійному просторі, розпалюванні конфліктів та ненависті у польському суспільстві, які вигідні сьогодні росіянам. Зауважив, що гібридна війна вже триває і в Польщі. До студентів звернувся з закликом будувати свідоме суспільство, працювати на майбутнє, адже у процесах відбудови України після війни Польща відіграватиме ключову роль.
Як політичні процеси в Україні та Польщі впливають на формування позиції та громадської думки студентів. Як вони спонукають заглиблюватися у важливі світові геополітичні процеси?
Студенти завжди є тою прогресивною ланкою суспільства. Вони не дають втягнути себе у політичні маніпуляції. Цікавість світу, знання мов дають можливість черпати інформацію з різних джерел і її критично осмислювати. Під час занять з польськими студентами часто виникають цікаві запитання про Україну, перебіг війни, політичні перемовини. Студенти все частіше цікавляться питанням дезінформації, пишуть про це дипломні роботи. Думаю, що згодом це покоління має шанс внести більше порозуміння у польсько-український діалог, де часто спостерігаємо маніпуляції над нашим історичним минулим.
Ви є керівницею наукового гуртка з україністики «Червона Рута». Які проєкти зараз реалізовує гурток? Як участь у ньому допомагає студентам глибше розуміти сучасні суспільні процеси в Україні?
Створення наукового гуртка мало на меті об’єднати українських студентів у Щецінському університеті. Їх тут є близько 500. Це для них такий острівок українства, площина для реалізації своїх талантів – наукових, творчих, організаційних. Ми є молодим колом, створеним лише у квітні цього року, але нашій активності дивується цілий університет. Нещодавно на Міжнародному дні студента, який перетворився на цілий фестиваль різних культур, ми виграли номінацію за найкраще представлення своєї культури. Ми справді постаралися, представивши Україну і пісенно, і гастрономічно, і літературно. Коли прозвучало «Слава Україні», мені від щастя текли сльози. Ще одним з наших яскравих заходів були андріївські вечорниці. Це свято згуртувало з нами 8 наукових кіл, які пізнали наші традиції. Це були веселі ігри, інтелектуальні вікторини, частування солодощами – все це сприяло студентській інтеграції і доброму іміджу українців – нації інтелектуальній, яка має багату культуру. На завершення усі кола спільно заспівали наш гімн – «Червону руту» (ми написали їм слова польськими літерами). Наступний захід, який в нас запланований, – це вшанування нашого патрона Володимира Івасюка.
Розкажіть, будь ласка, які є схожі проєкти для студентів, зокрема у вільний від занять час?
Насправді Щецінський університет дає широкі можливості для реалізації студентам. Існує багато наукових гуртків. Студенти мають можливість відвідувати спортивні секції, брати участь у творчих ансамблях. Є багато екологічних і волонтерських ініціатив. Хто прагне пов’язати своє життя з медіа, долучається до студентських редакцій університетських радіо і телебачення. Зрештою, навіть на перерві можна пограти у настільні ігри, у кожному корпусі обладнані куточки відпочинку для студентів. Студентські ініціативи завжди знаходять підтримку в керівництва університету. Ініціюється громадська складова, де студенти на демократичних основах створюють свій простір, просувають ініціативи, створюють проєкти, які можуть згодом стати їх професійною стежиною. І в цьому, хочу підкреслити, багато українських студентів знайшли для себе чудову реалізацію.
Редакція «МедіаКІТ»
