Важливим аспектом життя Університету, зокрема факультету журналістики, є міжнародна співпраця з нашими університетами-партнерами. Нещодавно факультет почав тісну кооперацію із Щецінським університетом. Співпрацю з цим університетом координує Мирослава Рудик, доцентка кафедри теорії і практики журналістики факультету журналістики. Це інтервʼю – натхненна розмова з Мирославою Степанівною про основні результати цієї співпраці, відмінності освітніх процесів в Україні та Польщі, а також всебічну підтримку студентів з України впродовж повномасштабного вторгнення.
Мирославо Степанівно, розкажіть про свій досвід співпраці з Щецінським університетом. Чи було Вам важко адаптуватися у новому академічному середовищі? З якими труднощами Ви зіштовхнулися?
Мій досвід співпраці є досить цікавим, адже спершу я була на науковому стажуванні у Щецінському університеті у 2019 р. У час війни отримала запрошення до співпраці як фахівець викладання журналістики, адже тут немає окремого факультету і журналістської наукової дисципліни, тільки напрямок навчання. Адаптація мала свої нюанси, бо ж треба було вчитись функціонувати в новому академічному середовищі. З труднощів – це мовний бар’єр, організація навчального процесу, електронні системи ведення документації, бюрократичні моменти.
У 2023 році була укладена угода між Центром медіаосвіти та інтерактивності Щецiнського університету та факультетом журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Які вектори співпраці передбачає ця угода? Які спільні проєкти було реалізовано?
Так, дуже гарно, що ми розвиваємо співпрацю. Угода насамперед спрямована на розвиток комунікації, навчально-освітні перспективи, обмін медійною продукцією, спільне створення контенту. Це дало можливості поділитись досвідом нашим викладачам журналістики і практикам щодо журналістської галузі загалом, підкреслення наших традицій журналістики, національного колориту і, зокрема, журналістики в час війни. Я провела цикл розмов на університетському радіо, деякі інтерв’ю теж з’явились і в друкованому варіанті. Щодо проєктів – то одним з найважливіших був тристоронній польсько-німецько-український семінар про громадянське суспільство (травень 2024 р.), де взяли участь наші колеги з факультету журналістики. Українську сторону представили: декан Лозинський М.В., заступниця декана Шайда Н.К., доц. кафедри української преси і шеф-редактор журналу «Універсум» Романчук О.К. і секретар НСЖУ Ліна Кущ. Також завдяки підписаній угоді наші студенти мали можливість у вересні 2024 р. проходити практику у Центрі медіаосвіти і інтерактивності Щецінського університету. А ще – з інтернет-сторінки NiUS радіо транслюють наше Franko TV. Тепер теж маємо спільний польсько-український подкаст «Студентський обмін», де обговорюємо різні нюанси студентського життя, різницю в навчальному процесі, студентських підходах до поєднання праці і навчання, а також культурний обмін.
Мирославо Степанівно, які головні відмінності у підходах до викладання в Україні та Польщі?
На мою думку, головними відмінностями можна назвати теоретичний і практичний підхід. Безумовно, багато важливих аспектів освіти у нас мають міцніший фундамент, чимало нюансів в Україні продумані у освітньому процесі краще, але в сенсі практики тут є набагато більші можливості, бо є краще матеріальне забезпечення. Нещодавно я була включена до комісії покращення журналістської освіти, де команда викладачів займається пристосуванням новітніх програм до журналістської практики. Цікавим є те, що напрямки навчання теж поділені за різними сферами. До прикладу, соціальні комунікації, медіа і піар, медіа і цивілізація, журналістика і керування медіа. Вважаю, що це також має свій сенс. Здивувала мене теж і наявність коротких курсів, які тривають половину семестру, але при цьому мають стислий, але цікавий виклад матеріалу. Теж є багато вузькопрофільних предметів, наприклад, які стосуються вивчення репортажу чи блогу. Однозначно, у нас ґрунтовніший підхід до журналістської майстерності, комплексного вивчення жанрів, якості наукових студентських робіт.
Зважаючи на досвід викладання у Щецінському університеті, які методи Ви відкрили для себе?
Так, я тут не тільки вношу щось нове в навчальний процес, опираючись на свій досвід викладання у Львівському національному університеті імені Івана Франка, а й вчуся сама. Наприклад, досить цікавим видався мені предмет Медійна система Польщі, я запропонувала ввести щось таке і в нас. Тому рада, що тепер з’явився в навчальних планах предмет про медійну систему України. Також є цікаві підходи у плані проєктної та групової роботи, адже журналістика – це завжди колективна праця. А одне з моїх улюблених запозичень – це співвикладання і розмова замість звичної лекції. Це те, що зорієнтовано на діалог і дає можливість бути відкритими до сучасних потреб студента.
Якими навичками та якостями має володіти український студент, щоб скористатися міжнародними освітніми можливостями?
Насамперед – це володіння мовою. Кожен студент проходить співбесіду і здає відповідний тест на знання мови. Без мови важко освоїти навчання. Попри те, що маємо багато подібностей з польською мовою, все ж польська дуже складна і має багато граматичних і стилістичних нюансів. А, як відомо, мова чи-то усна, чи письмова – це основа праці журналіста. Друге – це стресостійкість і вміння швидко адаптуватися. Можу з впевненістю сказати, що наші студенти добре собі дають раду і мають гарні успіхи, вирізняються працьовитістю і самодисципліною.
В Україні триває російсько-українська повномасштабна війна. Знаємо, що чимало українських студентів із міст, які зараз щоденно перебувають під обстрілами, переїхали у Польщу, зокрема у Щецін. Чи є підтримка таких студентів в академічному середовищі?
Так, з початку війни ректор Щецінського університету проф. Вальдемар Тарчинський зайняв дуже проукраїнську позицію. Для студентів, їхніх батьків і родичів було надано житло, організовано мовні курси, знято оплати за навчання і гуртожиток, надавалась правова, медична, психологічна допомога. Маємо уповноважену до справ України п.д-р Дороту Ковалевську, яка була зі студентами на зв’язку практично цілодобово. Після періоду адаптації допомога виглядає вже інакше, але студенти надалі мають підтримку керівництва університету. Діє спрощена система подачі документів для студентів з України, у відділі вступу спеціально взяли на роботу українку, яка допомагає студентам з оформленням документів. Багато теж є справ побутових, де допомога студентам надається в залежності від їх потреб. Загалом тут середовище здатне до саморегуляції і багато питань і проблем допомагають вирішувати самі польські студенти своїм українським колегам.
Як, на Вашу думку, виглядатиме український повоєнний освітній простір?
Важко надати якісь позитивні прогнози, коли знищена інфраструктура освіти, безперечно буде і демографічна криза. Однак, гадаю, що зміни в освіті неминучі. Буде більше практики – а це, однозначно, діалог з роботодавцями, щоб закрити потреби ринку праці. Теж думаю, що будуть більш свідомі здобувачі освіти, адже наші вже воєнні покоління студентів, які все своє свідоме життя пам’ятають війну, яка почалась не з 2022 р., а з 2014 р. Думаю, що освітній простір буде більш зорієнтований на студента, задоволення його потреб, а це теж передбачатиме сконденсований підхід до викладу матеріалу. Теж війна, на мою думку, назавжди залишила відбиток у нашій свідомості. Це також вплине і на освітні програми, і загалом систему освіти.
На завершення нашої розмови, аналізуючи європейське та українське академічне середовище, які тренди, на Вашу думку, визначатимуть майбутнє освіти в найближчі 10 років?
Це цікаве питання. Гадаю, журналістика настільки динамічна, що ми вже намагаємось йти в ногу з часом, використовувати ці ж тренди в освітньому процесі – це спрямування на освоєння блогів, створення подкастів, роликів у соцмережах, вивчення новітніх форм інформації. Все це вже природнім чином входить в освітній процес. Щодо трендів майбутнього, то думаю, що справжньою революцією буде задіяння штучного інтелекту. За десять років, читаючи курсову чи бакалаврську роботу, замість списку використаних джерел буде штучний інтелект. Гадаю, це буде головний тренд найближчого майбутнього, але за цим стоять великі етичні проблеми.
Розмовляв Гліб Гаврилов
