Наша колега доцентка Мирослава Рудик нещодавно у видавництві Щецінського університету, з яким факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка плідно співпрацює, видала монографію «Блогінг в Україні: історія розвитку, суспільне значення, виклики». Мирослава Степанівна Рудик віддавна займається дослідженням інтернет-простору. У 2022 році видала навчальний посібник «Сучасна блогосфера: особливості контенту», а монографія є продовженням її наукових пошуків. Про те, що стало поштовхом до написання книги, про те, як війна вплинула на українську блогосферу та кому авторка присвятила свою монографію читайте в ексклюзивному інтерв’ю для сайту «МедіаКІТ».
Що стало поштовхом для написання нової монографії «Блогінг в Україні: історія розвитку, суспільне значення, виклики»?
Справді, ця книжка є продовженням моїх наукових пошуків. Проте блогосфера швидко змінюється, особливо в умовах війни, тому виникла потреба узагальнити ці процеси та показати їх суспільне значення. Тим паче українська тематика перебуває в центрі сучасної політики, журналістики, літератури та міжнародних відносин. Це також своєрідне запрошення для польської аудиторії краще пізнати наш інформаційний простір.
Про що саме йдеться у монографії? Які відповіді знайде читач у Вашій книзі?
Книга – це історія українських блогів – від зародження до сучасності. Я намагалась простежити, як блоги впливають на розвиток демократії, свободи слова, як стають інструментом націєтворення та культурної комунікації. Велику увагу приділила прикладам – блогерам-журналістам, активістам, письменникам, волонтерам. Книжка складається з десяти розділів. У них я досліджую найпопулярніші українські блоги останніх п’яти років, аналізую роль інформаційних технологій у війні, зосереджуюсь на функціях блогів і соцмереж у воєнний час. Вважаю, що у книзі можна знайти відповідь про нашу незламність.
Ви зазначаєте, що важливим аспектом стали зміни, пов’язані з війною. Як саме війна вплинула на українську блогосферу?
Війна докорінно трансформувала віртуальний простір. Блоги й соцмережі сьогодні виконують новітні функції – від інформування до консолідації суспільства. Це і форма спротиву, і спосіб документування злочинів, і водночас терапія для багатьох людей. Я присвятила книгу пам’яті журналістів і письменників, які загинули на війні, борючись і зброєю, і словом. Ця посвята для мене є дуже важливою, адже підкреслює, якою ціною дається наша свобода. Адже пам’ять про нашого колегу Богдана Маркевича, мого студента Романа Ряжських, випускника Тараса Матвіїва, друга-письменника Володимира Вакуленка та й численних інших Героїв, які своїм життям проклали цю дорогу стійкості, це велика ціна нашої перемоги.
У книзі є також інтерактивний елемент – QR-коди. Для чого Ви їх додали?
Це своєрідне запрошення читача до живого знайомства з українською блогосферою. Наш інформаційний простір швидко змінюється. За час виходу книги маємо сотні нових дописів, які є важливим фактологічним джерелом. QR-коди ведуть на сторінки відомих блогерів і письменників, адже сьогодні саме вони творять літопис нашої сучасності. Кожен читач може самотужки переглядати інформацію, доповнювати для себе те, чого не вмістила книга.
Як реагують на видання польські колеги?
Наразі дуже позитивно. Видання допоможе зрозуміти український інформаційний простір у час війни, відкрити специфіку також громадянської журналістики. Редакційна колегія видавництва Щецінського університету з великим зацікавленням сприйняла рукопис. Була думка, що сьогодні в України є чого повчитися. Також монографія отримала позитивні рецензії відомих польських науковців. Велику підтримку у виданні цієї книги мала й від дирекції Інституту літератури і нових медій, де завжди відчуваю проукраїнську позицію. Як бачите, навіть обкладинка відображає суть книги, містить колористику нашого прапора. Це для мене було особливо зворушливим.
Редакція «МедіаКІТ»
